Це вже двадцять друга за рахунком осінь... А таке враження, наче перша. Серйозно...Чи то я її раніше не помічала і так старанно уникала, чи її ніколи не було раніше? Але, що я знаю точно- цього року я її побачила і, що дуже важливо, ВІДЧУЛА вперше.
Минув вересень. Якось емоційно-трагічно-непередбачувано. Складається таке враження, що за ці 30 днів осені я встигла більше,аніж за всі свої минулі роки. Відверто кажучи, не знаю як на це реагувати. З однієї сторони це чудово, адже я нарешті почала рухатись, втілювати мрії в реальність і просто жити, а з іншої- відчувається якийсь осад зі смаком втрати, марно витрачених років. Марно прожитої попередньої двадцяти однієї осені.
Звичайно, про "марно прожито"- це відкрите перебільшення. Перемотуючи плівку минулих спогадів я розумію, що в мене було чудове життя. І я ніколи не пожалкую, що провела його саме так, а не інакше. Я б навіть нічого не змінювала в ньому, якби мала такий шанс. Адже тоді я не стала б такою, якою є зараз.
Перший місяць позаду. Переглядаючи список усього запланованого, я розумію, що виконала УСЕ. Щоб ви розуміли, мій список на вересень мав наступний вигляд:
Плани.
1. ПРОЖИТИ ці 30 днів в своє задоволення.
Я виконала цей план. На всі 100% виконала. І задоволення моє супроводжувалось не гучними "тусовками" в нічних клубах, а можливістю відкрити для себе щось нове.
Я вперше побачила Чорне море, відвідала нетиповий концерт, спонтанно, кинувши все, поїхала в Черкаську область, познайомилась з новими людьми, які вже встигли заняти варті місця в моєму майбутньому. Я реалізувала декілька ідей. Почала читати Карнегі і вже після 30 сторінки відчула результат. Я більше не хочу думати про те, що буде далі. І тим більше не хочу тягнути за собою минуле. Так ще Карнегі написав: жити в моменті сьогодні і зараз.
Я так задоволена цією осінню. А ще, я вдячна їй за можливість починати все з початку.
Моя двадцять друга осінь продовжується...
Немає коментарів :
Дописати коментар