Все більше почала вірити у дива. А все тому, що викинула у смітник темні, подряпані окуляри і подивилась на світ власними очима. Не на той світ, який для мене старанно малювали всі заздрісні, жорстокі люди, а на той, який тримала в своєму серці. І побачила те, що завжди хотіла бачити і повірила в те, в чому раніше, можливо, підсвідомо сумнівалась, або ж мені просто не давали в це повірити.
Життя, насправді, не таке вже й жорстоке і страшне! Якщо подивитись на нього збоку, ніби на телевізійний серіал, то навіть без поглиблених знань кінематографу, можна зрозуміти, що кожна серія, все одно,закінчиться щасливо.(Не дивлячись на всі сльози, втрати і приниження.) Щастя запрограмоване в нас ще до народження. Воно є у кожній живій людині, як от дві руки, голова чи серце. І не треба жалітись, що його у вас немає! На небі його видавали кожному в "життєвому наборі". Там само і віра, і надія, і мрії. Подивіться уважніше, може воно лежить десь на самому дні, заховане за вашим відчаєм, розчаруванням і зневірою. Та зараз не про це...
За що я люблю своє життя? Зовсім не за те, ким я в ньому є. Я люблю його тому, що воно дає можливість у найважчі моменти щиро повірити у диво. Коли мені здається, що вже немає виходу, коли від знесилення опускаються руки, в найнесподіваніший момент в моїй душі поселяється віра. Віра, яку не зможе пояснити жоден науковець.
Якщо людина щиро забажає жити в казці, її життя стане казкою! Нехай зі мною не погоджуються усі песимісти, реалісти, НАУКОВІ ПРОФЕСОРИ, найбільш начитані люди цієї планети, та я знаю точно: ЧУДЕСА ІСНУЮТЬ. Вони зустрічаються на кожному кроці. А найбільше з цих чудес - вміння розгледіти в усьому хаосі, завжди таке непримітне, ДИВО. Не буду розповідати про всі свої випадки, які заставили повірити в казку. Їх було надто багато.
Вчорашній день привів мене до дуже важливого висновку : "Наш світ кардинально змінився. Якщо ти лицемір і підлабузник - то це, без сумніву,ТВІЙ СВІТ. Та є одне "АЛЕ". Вся наша планета тримається на ДОБРІ. Його дуже мало. Але поки що цього достатньо, щоб наша Земля не впала в прірву."
Обожнюю свою долю! В момент, коли я повністю розчарувалась в людях, вона показала мені серед усього цього людського сміття, дійсно ВАРТУ ЛЮДИНУ. Уявляєте? Я побачила людину з дійсно ДОБРИМ СЕРЦЕМ. В наш час це настільки велика рідкість, що й мало хто повірить у мої слова. Та це так!
Люблю я таких людей, які здатні розгледіти в тобі набагато більше, ніж ти показуєш. Які не ховають свою відкритість і серце за дверима власного "авторитету і статусу". Так хочеться, щоб такі люди були по-справжньому щасливими, щоб їх не зламала вся "ненависть" цього світу. Адже їхня людяність така зараз важлива. Вона дає сили не здаватись іншим добрим людям.
Моє вчорашнє диво- людина, яка дала сили і переконала, що ще не все у цьому світі втрачено і, що й в моєму житті є казки. Допоки я зустрічатиму таких людей- мені не страшно жити..
МОРАЛЬ: Не дивлячись на всю безнадійність і байдужість світу і сміття, яке його наповнює, звичайна, проста ЛЮДЯНІСТЬ ніколи не вимре і завжди перемагатиме. Вона продовжуватиме робити нашу Землю хоча б на трішки, але КРАЩОЮ.
(присвячується моєму викладачу і просто чудовій людині)
Немає коментарів :
Дописати коментар