Останнім часом забуваю дивитись в небо. Все метушусь там, внизу, як тарган, ховаючись за холодильником. Голодна. Відвертаю від себе все і всіх. Повзаю серед величезних і нищівних ніг: брудних, хворих,кривих і байдужих. І з кожним їх кроком ризикую усім, що маю. А в перервах між цими "веселими" іграми на виживання, шукаю щось зовсім зайве і непотрібне. Та варто лише на секунду підняти голову і всі ці брудні турботи зникають. Зникає злоба, голод і втома. Зникає моє минуле. Я більше не бридкий тарган у тісній коробці. Я-це "Я".
Небо. Цікаво воно завжди було таким, як зараз. Немов морозиво потрушене кокосовою стружкою і облите сиропом бузкового кольору. Від сонячного проміння "морозиво" повільно тане, стає м'яким і повітряним. Розтікається по всій поверхні. І замість того, щоб принести шкоду, вимазуючи собою усе навколо, воно робить картину ще більш дивовижною і смачною. Хотіла б я спробувати небо на смак...Цікаво яке воно?
Можу гарантувати, що зараз воно солодке. Воно пахне молоком і глазурованими пластівцями. А пізніше, коли, налякані грозою, хмари почнуть тулитись одне до одної, небо наповнять свіжі аромати. Щось схоже на чорний чай з шматочком лимона. Лимон потрібен,але не в великій кількості. Інакше небо стало б надто кислим і величезний дощ залив би нашу "несмачну землю".
Гостре бажання у роті не дає спокою. Руки самі тягнуть до неба. Ніби беручи в оберемок квіти, я намагаюсь охопити його своїми думками. Це не так просто, як здається! Щоб дотягнутися до неба слід бути вищим... Вищим душею. А що потрібне для її росту? Всього три інгредієнти: доросла мудрість, дитяче серце та час. Маєш усе це - перед тобою відкриваються всі таємниці і смаки просторого неба, а не маєш - тоді тобі слід завагітніти новою ціллю: "Досягнути неба".
Яке ж воно, все-таки, апетитне- це НЕБО! Від нього навіть серце м'якне, робиться шоколадним. А я так люблю морозиво з шоколадом! Це знак...Це мій знак! Я спробую небо на смак. Колись. Коли моя душа буде по-справжньому голодна, небо саме поділиться зі мною. Потрібен лише час і рівновага в усьому. А поки мені ще є куди рости, небо залишатиметься моїм натхненням, моєю єдиною межею і особистим творчим простором.
К.Віто4ка
Немає коментарів :
Дописати коментар