Холодна павутина

    Якось, на диво, холодно стало  в соц.мережах. Вже зовсім не "вставляють" мене такі "наркотики".  Чи то я старію, чи то з цим світом щось не те. А може зі мною?
     Віртуальне спілкування просто остогидло. Від надзвичайної кількості лицемірів у друзях просто дах зносить. Усі заховані за своєю егоїстичністю і занурені по самісіньку голову в брехню. Заради свого ж авторитету і "лайкового" життя протирають штани за ноутбуками і комп'ютерами, малюючи картини свого ідеально життя пензлями зі статусів і Цитат Великих Людей. Усі сміливі. Усі все знають. Усі готові критикувати. А варто заговорити з цими сміливцями віч-на-віч,  як тебе навіть не наділять поглядом! Уся сміливість залишається у синьо-блакитній рамці з чорними цифрами.
    З жахом пригадую, з яким захопленням я проводила в інтернеті увесь свій вільний час. Цікаві теми для спілкування, багато нових віртуальних друзів... Мільйони повідомлень, тисячі "Like'ів" і.... і лише декілька людей, які пам'ятають про твій день народження.
     Як би це жахливо не звучало, та у цьому безкінечному списку  розкішних фото і подібних імен, лише 1% живих людей.  Решта - величезні пакунки, до країв заповнені сарказмом,  черствістю і байдужістю.
     Мене завжди нудить, коли я бачу як "добродушна", мила дівчинка репостить собі на стіну мільярди записів про бездомних і нещасних собачок, котиків, оленів,панд,"навозных"(рос.) жуків! І хоч би одна зробила щось корисне. В кінці кінців, хоч би одна з цих благородних "девиц" нагодувала  дворнягу. Всі сміливі...Тільки сміливість ця потрібна не в тому місці і не при таких обставинах. 
      Не потрібно забувати, що за межами інтернету є життя! Воно набагато гірше, зовсім не ідеальне, з гострими краями, але це НАШЕ ЖИТТЯ!  Замість того, щоб зайвий раз написати "Прив. Как дела?"(с), краще б завітали до людини у гості, аби на власні очі переконатись, як в неї справи.
      В соц. мережах холодно... Адже там ніхто і ніколи не зігріє тебе так, як реальна посмішка і живі звуки солодкого голосу.